Читатель имеет право знать всё!

http://delovoy.berdyansk.net 

26 октября – 1 ноября 2000 №43 (117)

Радість життя

"Серце вiддаю дiтям"

Вихованці шкіл-інтернатів у Карпатах

Гуманітарна допомога – це коли одяг, харчі, ліки, обладнання надаються безкоштовно тим, хто їх потребує. Така допомога, зазвичай, одноразова. А як назвати прагнення людини віддати дітям-сиротам опіку, любов? Ці почуття я б "охрестила" "радістю життя". Таку радість свого часу подарувала Оленці з України канадська родина Вжесневських. Маючи трьох своїх дітей, вони удочерили та виходили хвору українську дівчинку.

Розуміючи найболючішу проблему дітей-сиріт у нашій країні, Вжесневські разом з друзями започаткували у 1993 роді благодійний Фонд "Товариство "Приятелі дітей". Канадські компанії, громадські організації, церкви надавали українським дітям, які залишились без піклування батьків, гуманітарну допомогу. І в погожу днину, і в сльоту пані Руслана Вжесневська вирушала в далеку путь, двічі, наприклад, до Бердянську, щоб власноруч передати дітям-сиротам гуманітарну допомогу. Згодом окреслились і наступні кроки – оздоровлення дітей.

І у 1996 році роботу канадців зі школами-інтернатами продовжив новий благодійний українсько-канадсько-американський Фонд. В ньому активно співпрацюють чимало благодійників. Серед них – і дружина Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка, громадянка США Катерина Чумаченко. Коріння її родоводу, як і Руслани Вжесневської, сягає української землі.

У мальовничих Карпатах тепер діють три літні оздоровчі табори для дітей-сиріт. П'ятий рік до с.м.т. Ворохта їздять на відпочинок діти Бердянської школи-інтернату. Цього літа там оздоровилися діти з 35 інтернатів України та 11 бердянців.

– Діти збагатилися духовно, зміцнили здоров'я, отримали професійний мовний тренінг, гуманітарну допомогу, – радіє за вихованців директор школи-інтернату Валентина Руденко. – Вони самі охоче про це розповідають. Високі вимоги будуть у мене і до вчительки малювання Ірини Гайдук. Двічі ми відряджали її до табору за досвідом організації майстерень соціального, політичного, психологічного напрямків. Про цікаві форми роботи ми дізнавалися від дітей у минулі роки. Дещо перейняли. Тепер цю роботу поглибимо. Наш вчитель і сама навчалася, і майстерню "Петриківський розпис" вела у таборі. Дитячі спомини про табір – це щось особливе. Найпам'ятніший день, який Юлія Сафонова описала у власному щоденнику, – сходження на Говерлу. Її враження поділяє і Сашко Бондар, хоча перевагу надає футболу. Сходження з гори видалось йому заважким. Проте якоїсь миті прийшло розуміння товариської взаємодопомоги. Можливо, тої години, коли побачив, як хлопець на милицях долав підйом з підтримкою товаришів і досяг вершини?

Безліч цікавих зустрічей, знайомств. Фізичні вади стають непомітними. За два тижні перебування у Карпатах енергія 600 дітей сягає апогею!

У таборі турбуються про фізичну, духовну, бізнесову підготовку дітей до самостійного життя після закінчення школи. Індивідуальний підхід сприяє тому, що, наче, квітка, розкриваються здібності та таланти сиріт.

Оленка Щепотіна хвалилася, що навчилася в майстерні власноруч виготовляти прикраси способом плетіння. Надійка Підгородніченко – грі в бейсбол. Вона знайшла спільну мову з козаками, котрі вели майстерню "Бойовий гопак". Студенткою Бердянського педінституту стала цього літа Євгенія Черчик-Петрусенко. У таборі, де не вперше, зустрілася з подругою, Мілею Машковцевою, котра чудово склала іспити та вступила до Академії державної податкової служби України. У студентські роки ці дівчата будуть у полі зору фонду "Товариство "Приятелі дітей".

Велике серце у тендітної Руслани Вжесневської. Поряд з нею – однодумці, невтомні люди з іншого материка: Емілія Стельмах, Богдана Лисик, Наталка Танчик, Марк Келлер та ін. Вони перетнули океан, щоб опікуватися чужими дітьми, направляти їх долі в русло, де життя протікає за принципом "Наша доля – в наших руках".

Лариса Добриця